Смішну історію прочитав у Алвіна Рота в книзі " Хто отримає . Що і Чому " .
Вона стосується сигналів — ще одного цікавого економічного терміна .
Сигнали , яким можна довіряти — це велика рідкість .
Сучасні засоби дозволяють людині , яка шукає роботу , розіслати своє резюме в сотні місць .
І якщо область роботи переповнена , офіси отримують на кожне місце велику кількість заявок .
І якщо ви не топроботодавець , виникає ризик марнування зусиль .
Ви розглядаєте дві сотні резюме , вибираєте 10 кращих — а їх уже взяли в інші , більш престижніші місця .
Тому фірми намагаються придумати способи зрозуміти , чи дійсно цей кандидат хоче потрапити саме сюди , чи він просто подає " на всяк випадок " .
І в цьому напрямку виникло багато креативних ідей — наприклад , корейські роботодавці призначають іспити і співбесіди ( для студентів , які шукають роботу після випуску ) на один час .
Японці розробили систему " тренінгових семінарів " , обов'язкових до участі , якщо ви хочете отримати роботу у їхньому концерні ( щоб часу на інші вже не було ) .
Але власне історія про Америку .
Одним зі способів зрозуміти мотивацію є вимога написати есе , чому ви хочете потрапити саме сюди .
Оригінальність і якість цього есе має сигналізувати про бажання — що більше часу витрачено , то більше бажання .
Одного разу до департаменту з computer science в Карнеги Мелон Універсіті ( CMU ) надійшов такий пристрасний лист про те , як людина хоче навчатись в CMU , що CMU має найкращий в світі департамент з комп'ютерних наук і т . д .
Але остання фраза повністю зруйнувала все :
.
I will certainly attend CMU if adCMUted .
.
( для тих , хто не розуміє англійську — він просто автозамінив MIT на CMU , але не прочитав власного листа і не помітив , що останнє слово має частину mit , яке теж було замінено )
