Однією з актуальних дискурсивних проблем є питання якості інформаційного обміну у спілкуванні , який забезпечується ясністю й прозорістю вираження думки та є гарантією порозуміння між комунікантами .
У зв’язку з цим у ході вивчення проблеми неоднозначних висловлень постає питання , чим послуговується слухач у процесі усунення неоднозначності висловлення та виведення інтендованого мовцем значення .
Проведене нами дослідження дозволило виділити декілька підходів до пояснення процесу усунення недоречних значень висловлень у ході діалогічного дискурсу .
По-перше , умовою розуміння співрозмовника є наявність загального комунікативного досвіду .
Досвід спілкування формує навички сприйняття лінгвального та екстралінгвального контексту , що допомагає комунікантам віднайти релевантне значення висловлення на лексичному синтаксичному та прагматичному рівнях .
При аналізі неоднозначного висловлення , зважаючи на мовні та позамовні параметри , важливу роль відіграє фактор невербального коду спілкування , який сприяє передачі задуманого мовцем значення , як у прикладі .
По-друге , встановлення значення висловлення базується на використанні прийомів ретроспекції та проспекції адже лінгвальний контекст висловлення може відновити інформацію про предмет обговорення в пам’яті слухача або ж попередити слухача про те яка інформація очікує на нього в ході розмови .
Арон Сікурел називає такий принцип встановлення значення висловлення et cetera principle .
Відповідно до цього принципу слухач конструює повне значення висловлення лише обробивши повний комплекс інформації яка оточує висловлення — передує або з’являється вслід за ним в дискурсі .
По-третє , усунення неоднозначності у діалогічному дискурсі відбувається за допомогою уточнювальних висловлень , як - от : Could you be more specific ?
Do you mean ...?
Could you put it differently ? тощо .
Такі висловлення сигналізують про намір усунення неоднозначності сприяючи побудові дискурсу ефективного в інформативному плані .
Такі уточнювального характеру є стереотипними клішованими фразами , які мають як вербальну , так і невербальну репрезентацію .
У нашому дослідженні такі називаємо метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності , оскільки вони на метакомунікативному рівні дублюють дії , які мовець фактично виконує , продукуючи висловлення .
Аналіз фактологічного матеріалу
показав , що метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності послуговується як мовець , так і слухач , що проілюстровано у наступних прикладах .
В цьому фрагменті дискурсу мовець сам усуває неоднозначність власного висловлення , пояснюючи , що в контексті свого працевлаштування під словом " squat " він має на увазі " повний нуль " , тобто , що він зовсім безробітній , і тим самим запобігаючи неправильному сприйняттю іншого значення слова " squat " — " поселення на чужій території " .
Для привертання увагу до приписаного слову " squat " значення в цьому контексті , мовець вживає конвенційний сигнал when I say ... I mean для усунення неоднозначності .
Почувши , що Кевін хоче , щоб Енн “ здала ” свого співробітника , Томас за допомогою питального речення But you won’t ? опосередковано виражає надію , що вона цього не зробить .
Енн не розуміє , яка ціль Томаса — просто спитати , як Енн збирається вчинити у цій ситуації , чи виказати надію , що вона не осмілиться “ видати ” їхнього колегу .
Тому Енн уточнює намір Томаса за допомогою висловлень What do you mean ?
