Коли постало завдання обрати п'єсу для постановки , ми взяли твір " Трамвай « » " Вільяма Теннессі .
Сформувавши групу для постановки , ми почали думати над концепцією твору — який фрагмент найкраще розкриває конфлікт та психологію твору та як це подати у найвигіднішому світлі .
Оскільки центральним персонажем у творі постає Бланш — найбільш неоднозначна постать у драмі , тому ми вирішили , що доцільним буде розкрити цей характер .
Отож ідея нашої постановки полягає у демонстрації Бланш , героїні п'єси Вільяма Теннессі з різних сторін завдяки її монологам ( чотири уривки ) та одній сцені зі Стеллою ( її сестрою ) та Стенлі ( чоловіком Стелли ) , які розмовляють про цю героїню .
Таким чином можна побачити розвиток цього характеру очима самого персонажу та очима її найближчого середовища .
Це зроблено з метою найоб′єктивнішого сприйняття героїні та її вчинків , критичної оцінки самим глядачем .
Особисто я беру участь у діалозі Стенлі та Стелли про Бланш , я граю Стеллу .
Персонаж Стенлі намагається вивести цю героїню на чисту воду , розповідає жорстоку , але чисту правду про неї , однак Стелла все одно любить свою сестру і до останнього не вірить , що Бланш здатна на таке , захищає її .
Така позиція збігається з моїм особистим ставленням до головної героїні , я теж схильна виправдати її , незважаючи на усі її промахи та аморальні , з погляду суспільства , вчинки .
Також , оскільки текст цієї п'єси є лише у російському варіанті , необхідно було перекласти цей уривок українською , щоб і зміст залишився незмінним , і текст був милозвучним та граматично правильним .
Це було зроблено .
Власне виступ
Виступ — це апогей підготовки .
Це час хвилювань , але саме цей момент дає можливість отримати адреналін і найбільше задоволення .
Хоч виступ тривав приблизно 10 хв . , однак саме за цей час дає змогу забути про все : про проблеми , про людей , які змушували хвилюватись , — забути про своє життя і перенестись у інший світ .
Наша група виступала останньою і це було дещо негативним фактором , оскільки особисто я хвилювалась перед нашим виходом , боялась забути слова і думала , як усе це має вийти , тому не могла розслабитись і зосереджено дивитись інші поставки .
Якщо бути чесним , ми жодного разу нормально не репетирували .
Оскільки , фактично , наша постановка складається з окремих епізодів , у нас немає прямої взаємодії .
Але коли настав час нашого виступу , я не знала , як зробити все якісно з першого разу , оскільки там було багато підводних каменів .
Та врешті - решт мені сподобався результат , я навіть сама здивувалась , як ми все концептуально зробили , як кожна деталь нашого механізму працювала так , щоб запрацювала вся " машина " .
Але все ж найбільше задоволення я отримала від моменту , коли ти виходиш на сцену , і світло падає лише на тебе , — таким чином ти стаєш центральним об'єктом у цьому просторі .
Ти знаєш , що всі дивляться на тебе , що ти взаємодієш з глядачем , однак ти нікого не бачиш , не бачиш поглядів на тебе , не бачиш реакції .
А це полегшує роботу , особисто мені , оскільки ти можеш абстрагуватись від знайомих облич і не думати про те , як вони тебе сприймають .
