Мені тут у приват задали цікаве запитання — чи вартує людині , яка планує стати програмістом , іти вчитись до вузу у теперішніх реаліях .
Ну , і якщо ширше — чи треба взагалі витрачати час та гроші на вузи , якщо інтернет прямо - таки кишить різноманітними методами самоосвіти , починаючи від науково - популярних роликів на ютубі і закінчуючи курсерою та безкоштовними курсами від Прінстона , МТІ та решти " оксфордів " .
Тим паче , що у вузах подають лише застарілу теорію , непотрібну філософію і марудну соціологію , а ми ж , трясця його матері цілі айтішники чи ще якісь там передові юристи - археологи , котрим це все нафіг не вперлось .
І тут Михася понесло ... на роздуми та спогади ☺
Вочевидь , що сумніви у доцільності вишів — не на рівному місці з'явилися .
Тим паче , якщо людина не те щоб не хоче вчитись — якраз навпаки , вчитись вона хоче , але не хоче при цьому гаяти свій час і нерви .
А в університетах і маса всякого непотребу , і професура ще радянської закалки взятку вимагає , нічого при цьому толком не пояснюючи , і програми не мінялись з минулого десятиліття , і взагалі все сумно .
Правда ?
Ну ... не зовсім .
Щоб не заганятись у космічні далі , поясню на прикладі .
Власному , якщо не заперечуєте .
Багато років тому я закінчив Львівську політехніку .
Теорії тоді було точно не менше ніж тепер — і електротехніку ми вчили , і соціологію , і філософію .
І математики різної було стільки , що хоч залийся .
А один лише перелік профільних предметів змушував битися в стелю головою від радості — теорія систем , теорія алгоритмів , теорія кодування інформації , теорія цифрових автоматів , теорія розробки компіляторів ...
І який бовдур лише це все вигадав і тепер змушує бідолашних студентів запам'ятовувати ?
Коли ми нарешті перший рядок програми напишемо ?
А потім , коли справа дійшла до реальної роботи , мені раптом у один момент стало дуже сильно бракувати знань з електротехніки .
Тому що ну ніяк не виходило передати дані по ком-порту далі ніж на 15 метрів .
А треба на 35 - 40 .
От прямо дуже треба .
Гроші за це платять .
Здавалось би , звідки взятись ком -портам у наскрізь передовому ХХІ столітті , де у нас суцільний USB , Bluetooth i WiFi ?
Але от чомусь чхали крупні світові виробники обладнання , на думку передових айтішників з райцентру , і працюють з тими речами , котрі доказали свою надійність ще з середини минулого століття .
Банально не працює ані USB , ані WiFi на таких відстанях крізь півметрові стіни і холодильники з мікрохвильовками .
Довелось заповнювати прогалини у знаннях , але вже в індивідуальному порядку .
Благо , поруч був наставник ( так , це знову про Зеника ) , котрий вчив електротехніку у все тій же Політехніці , але так , як треба , а не так , як я .
З математики , пригадую , найбільше не сприймав теорію множин .
От направду , чи не єдиний курс , котрий мені " не зайшов " , хоча в цілому математику я любив і розумів , як правило , з ходу .
Навіть страшна мат . статистика подобалась , а мат . методи взагалі були чи не улюбленим предметом .
Ну , а теорія множин не давалася і все , якось я її з горем пополам зазубрив - здав - забув .
А потім років 10 тісно працював із реляційними базами даних , які - сюрприз , трясця ! — будуються на теорії множин .
І виявилось , що для того , щоб з цими базами даних працювати ефективно , теорія множин насправді дуже і дуже не зайва .
Можна , звісно , тупо запам'ятовувати десятки і сотні граничних випадків , по принципу " ось це має бути ось так , тому що гладіолус " з поправкою на реалізацію у різних серверах , а можна таки зібратись , розкласти по поличках ту кляту теорію множин і бачити та розуміти математику , котра ховається за багатоповерховими вкладеними SQL запитами .
І тоді раптом усі наступні речі стають логічними і зрозумілими .
Нормальні форми баз даних із дурної незрозумілої мури перетворюються на струнку і логічну систему , що запобігає появі проблем , про котрі ти зараз навіть гадки не маєш .
І взагалі , хто там вигадав цю теорію множин , дайте я людині пляшку поставлю .
До речі про пляшку .
Навіть найзатятіші взяточники на моїй пам'яті ніколи не ставили двійку чи трійку ( за п'ятибальною системою ) людині , котра знала предмет .
Так , могли зрізати п'ятірку за відсутність взяти чи поставити бал за гроші , але тотального гноблення особисто я не зустрічав ніде .
Більше того , мені жодного разу жоден вчитель чи професор не відмовився додатково пояснити якийсь цікавий момент .
Звісно , я свої запитання задавав не після лекцій , коли у професора є мільйон і особистих , і робочих справ , а або на перервах між лекціями , або на самих лекціях , коли більша частина групи відверто забивала на все , що відбувається навколо .
Ну а оцінки ... не знаю , якось ніколи тим особливо не парився .
І ніде ті оцінки мені не знадобились , на відміну від знань .
Тому за роки після закінчення універу я якщо й жалів , то лише про одне замало у мене було теорії .
Ох , замало .
Найсумніше , що розуміння важливості тієї теорії приходить значно пізніше , коли на її вивчення вже немає часу , бо проєкт горить , задачу треба зробити на вчора , роботи ще — кінь не валявся , замовник погрожує розривом контракту , а техлід запиває каву коньяком і спілкується винятково асемблером .
Нецензурним .
І ще одне " до речі " .
Дуже часто теорію протиставляють практиці .
Ніби теорія — це про якісь вищі матерії , що собі всякі мудрагелі вигадали і що не має ніякого стосунку до життя , а практика — це якраз те , що можна помацати , найсправжнісінька , жива .
Тому теорія — фуфло , практика рулить .
Звісно , говорять про це лише недолугі люди , котрі не знають , що таке теорія ☺ Тому занотуйте десь собі коротеньке визначення , потім буде чим похвалитись у компанії ;)
.
Теорія — це гіпотеза , що підтверджена практикою .
Себто , по кроках — якийсь мудрагель вигадує гіпотезу , далі ту гіпотезу дивляться інші мудрагелі , думають , як її перевірити на практиці , що треба зробити і що має статись у результаті , будують якісь колайдери , проводять усякі експерименти ( багато експериментів , що більше , то краще ) і лише коли експерименти підтвердили гіпотезу на практиці , тоді ця гіпотеза стає теорією .
Ну а те , що дядя Валєра з гаражів цього не знає , зовсім не робить мудрагелів дурнішими .
Ну гаразд , Михасю , теорія інформації і цифрових автоматів — це може знадобитись .
Але задлянахіба технарям історія з соціологією і філософією ?!?
Хм , це питання філософське ;)
На мою думку , людина з вищою освітою — це в першу чергу таки людина , а не додаток до клавіатури .
І глобальне розуміння процесів , що відбуваються навколо — критично важлива риса людини , котра закінчила виш .
Дивно , звісно , вимагати від програміста розуміння філософії Декарта і пам'ятати , хто там виграв битву під Каннами .
А проте ...
Декарт , наприклад , ще 400 років назад вчив розкладати складну проблему на простіші і знайшов відповідь на питання — " чи живемо ми у матриці " .
Може , комусь зі сучасних програмістів такі знання пригодилися б .
І особисто мені банально цікаво , як карфагенянам вдалось перемогти значно сильнішого суперника у нього вдома , при чому настільки ефективно , що багато хто вважає цю битву найстрашнішою поразкою в історії Стародавнього Риму .
І при цьому всьому римляни , епічно програвши битву , примудрились не програти війну .
Ну реально цікава історія ... і повчальний приклад менеджменту епічно провалених проєктів ;)
Але все вище написане - це був лише вступ ☺ Найважливіше , на мою думку , що можна знайти в університеті — це досвід і спільноту .
Досвідчених людей , які працювали над серйозними проектами , і таких самих шибайголів , як і ти сам ( сама ) .
Від перших можна справді багато навчитися , якщо хотіти слухати , а з другими можна замутити якийсь ( не) серйозний стартапчик у проміжку між гульками та іспитами .
Який може вистрелити , а може не вистрелити .
Але — знову ж таки , досвіду дасть чимало .
Плюс — починаючи курсу з третього - четвертого університету практично будь-якого охочого більшість серйозних компаній охоче візьме на пів ставки джуніором , що для тих , хто переживає про марно втрачені роки , мало би бути вагомим плюсом .
Ще один момент стосовно університету — наскільки я бачу , у цивілізованому світі вища освіта все ще цінується .
Якщо б я не закінчив Політехніку , тоді до Австралії , наприклад , я б не потрапив .
Тому що уряд Австралії ( як і будь-якої іншої країни світу ) для отримання повноцінної візи вимагає у кандидатів наявність вищої освіти .
Молодих , творчих , унікальних та перспективних всюди вистачає , а тих , хто на додачу може похвалитись здатністю працювати та вчитись , трохи менше .
Звісно , мова йде про нормальні візи з правом на роботу та соціальними гарантіями у розвинених країнах , а не різноманітні " відновлення сім'ї та історичної справедливості " різного степеня сумнівності .
І після цього всього — запросто може бути , що конкретній людині університет нафіг не вперся .
Вища освіта — вона для того й " вища " , що її має здобувати незначний відсоток людей , яким вона дійсно потрібна , а не те неоковирне одоробло , котре ми зараз маємо задоволення спостерігати в Україні .
Безумовно , нам ніхто не винен , що в один прекрасний момент переважна більшість пролетаріату раптом вирішила , ніби їхня дитина будь-що повинна закінчити університет , ну або хоча б якусь завалящу академію .
А те , що ця дитина плутається у таблиці множення - то це дурниці .
В університеті навчать .
Множити .
І ділити .
І писати слово " інтеграл " без помилок .
А після закінчення університету такий випускник гордо йде працювати касиром у супермаркет і постить у фейсбуку " смішні картинки " з примітивними алгебраїчними тотожностями та підписом , що воно в житті не пригодилось .
Це , до речі , ні в якому разі не означає , що касири в супермаркетах чи інші професії , для яких не потрібна вища освіта , погані , або що люди , котрі тим займаються , якісь гірші .
Ні .
Це просто означає , що вища освіта потрібна далеко не всім , інакше вона банально перестає бути вищою .
А чи потрібна вона конкретно вам , чи вашій дитині — це вже вам вирішувати .
