Після того , як Майстер допив другу склянку , його очі зробилися живими та усвідомленими .
— От це вже інша справа , — - сказав Воланд , примружуючись , — тепер поговоримо .
Хто ви такий ?
— Я тепер ніхто , — відповів Майстер , і посмішка викривила його рота .
— Звідки ви щойно ?
— З будинку скорботи .
Я — психічно хворий , — відповів прибулець .
Цих слів Маргарита не витримала і знову заплакала .
Згодом вона протерла очі і вскрикнула :
— Жахливі слова !
Жахливі слова !
Він Майстер , мессіре , я вас попереджаю про це .
Вилікуйте його , він вартий того .
— Ви знаєте , з ким зараз спілкуєтеся , — спитав у прибулого Воланд , — у кого ви знаходитеся ?
— Знаю , — відповів Майстер , — моїм сусідом у божевільні був цей хлопчик , Іван Безхатній .
Він розповів мені за вас .
— А як же , а як же , — озвався Воланд , — я мав задоволення зустрітися з цим молодиком на Патріархових ставках .
Він ледь мене самого не звів із розуму , доводячи , що мене немає !
Але Ви ж вірите , що це дійсно я ?
