Кожний .
Відвезу цю пошту зараз і відразу треба назад їхати .
А що ?
За одинадцять років під час щоденних поїздок , напевно , було пережито багато цікавих пригод .
У ясні літні та суворі осінні ночі або взимку , коли трійцю , виючи , крутить зла хуртовина , складно вберегтися від страшного , моторошного .
Напевно , не раз носили коні , грузнув у трясовині тарантас , нападали лихі люди , збивала зі шляху пурга ...
" Уявляю , скільки пригод було у вас за одинадцять років ! — сказав студент .
— Що , певно , страшно їздити ? "
Він говорив і чекав , що поштар розповість йому щось , а той похмуро мовчав та пірнав у свій комір .
Попри те починало світати .
Було непомітно , як небо змінювало колір ; воно все ще здавалось темним , але було видно коней , і погонщика , і дорогу .
Місячний серп ставав все білішим , а хмара , що розтягнулася під ним , схожа на гармату з лафетом , трохи жовтіла на своєму нижньому краї .
Скоро стало видно обличчя поштаря .
Воно було мокре від роси , сіре та нерухоме , як у мертвяка .
На ньому застиг вираз тупої , понурої злоби , наче поштар усе ще відчував біль та продовжував сердитися на погонича .
