Наприкінці червня у співачки TAYANNA вийшов мініальбом під назвою “ Жіноча сила ” .
У пресрелізі до платівки піар - команда зазначала , що « об’єднуючою темою EP є цілюща жіноча сила , наповнена своїми молитвами , настроєм , силою віри і великим бажанням — те , що TAYANNA давно культивує у своїй творчості » .
У рецензії нашого головного редактора пролунала теза , що співачка не має ніякого стосунку до фемінізму .
Аналогічно , після виходу кліпу “ Богиня ” співачки Злати Огнєвіч із меседжем : « Моє тіло — моє діло » , — з’явилися іронічні висловлювання про те , що це експлуатація популярного руху за права жінок .
Катя Ятель розбирається , де проходить межа між « справжнім фемінізмом » та заграванням із темою , і чи можна справді вважати TAYANNA та Огнєвіч феміністками .
Бо тебе кохає фантастична жінка
Після завершення роботи у гурті Дмитра Клімашенка ( не лише продюсера , а й партнера співачки ) “ Гарячий Шоколад ” Тетяна Решетняк зайнялася сольною кар’єрою . Із другої спроби вийшла у фінал шоу « Голос Країни » , а згодом познайомилася з Аланом Бадоєвим , який став її продюсером .
Увесь перший альбом співачки “ Портреты ” – це пісні про кохання , пристрасть , ще раз кохання , ще раз пристрасть , ще раз кохання …
Пізніше вийшов другий альбом TAYANNA — “ Тримай мене ” .
До кохання та пристрасті додалося ще розбите серденько .
Одна із пісень ( “ Сила ” ) взагалі говорить про те , що співачка віднайшла силу в своєму коханому .
Цей альбом супроводжувався еротичними фотосесіями та кліпами , де співачка оголеною ходить квартирою , танцює із чоловіком .
Третій студійник теж крутиться довкола теми великої любові .
Здавалося б , на цьому обговорення можна було б і закрити , але усе не так просто .
Я підняла всі пресрелізи команди , які надходили на нашу редакційну пошту .
Вперше історія про « сильних жінок » з’явилася на етапі Національного відбору на Євробачення 2018-го , коли виконавиця представила пісню “ Леля ” .
Окрім мотиваційного пасажу , співачка також говорила таке : « Моя пісня — це в хорошому сенсі неоретро .
Мені подобаються попдіви 60-70-х , це були сильні , харизматичні жінки » .
Після цього вийшла “ Фантастична жінка ” , яка заполонила всі радіоефіри .
Текст пісні приблизно вкладається у думку , що ліричному герою дуже пощастило , що його кохає фантастична жінка .
Її вихід супроводжувався невеликим інтерв’ю , яке взяв у Таяни Алан Бадоєв .
І у ньому є цікава особливість .
Більшість питань пов’язані із тим , якою є жінка у 21 столітті , що робить її щасливою , гарною чи вільною .
Співачка заявила :
« Зараз настав час для « фантастичної жінки » .
Було мало справжніх жінок , було мало вільних , сильних , енергетично заряджених особистостей — « фантастичних жінок » .
А тепер їх стало більше , і я впевнена в тому , що сьогодні час саме тієї « фантастичної жінки » , яка несе в собі всі стихії природи , яка є уособленням самого поняття « жінка » .
Справжня жінка » .
Відірвано від релізів , читаємо , наприклад , останнє інтерв’ю Tayanna для журналу “ XXL ” , в якому вона знялася в еротичній фотосесії : « Сьогодні як ніколи жінка повинна вміти відчувати свою красу .
Нашій волі , енергії та майстерності підвладне все , ми проєктуємо красу навколо , ніжністю змінюємо світ .
Звісно , потрібно працювати над своїм внутрішнім і зовнішнім станом , щоб бути прикладом своїм дітям , своїм шанувальникам і навіть тим , хто не любить тебе .
Я , як і багато жінок , щодня вибудовую своє життя , стаю сильнішою і відкритішою » .
Тож , що ми маємо ?
У своїй творчості співачка не відходить від теми того , як класно кохати та бути коханою , повністю зосереджуючись на цьому .
У своїх висловлюваннях TAYANNA невпинна у просуванні ідеї вільної , незалежної , енергійної жінки нового часу .
Проте важливо те , що Таяна не говорить про силу чи « фантастичність жінки » через її чоловіка .
Вона просто не заперечує паралельність цих процесів — силі та незалежності жінки не заважає наявність партнера .
Моє тіло — моє діло
Розповідаючи про Таяну , я вказувала на значну кількість оголеного сексуалізованого жіночого тіла на метр квадратний інфоприводу .
Звернімося до нової роботи Злати Огнєвіч : сингл та кліп на пісню “ Богиня ” .
У ній вона співає : « Моє тіло — моє діло , моя правда — моя сила , буде так , як я захотіла » .
У кліпі співачка та інші персонажі показують свою ранкову рутину , спілкуються з друзями , танцюють , йдуть на вечірку .
Усе у білизні ( це ще й нативка бренду Anabel Arto ) .
На тлі позитивних коментарів на Ютубі існує і подібна думка : « Сподіваюсь , що це тупа і шкарубка продакт - плейсмент спіднього .
Бо лозунг про тіло і діло стосувався політичної волі жінок , а не прозорого ліфону , щоб глядач чоловічої статі вздрочнув » .
Сама концепція того , що жінка « сексуалізує » своє тіло заради того , щоб потішити чоловіка — неправильна у своїй природі .
Припускання , що Огнєвіч та інші жінки із відео ходять у білизні заради того , щоб чоловіки « вздрочнули » – це слатшеймінг та об’єктивація .
Це осуд жінки за її сексуальність та подальші висновки , що вона ( сексуальність ) направлена лише на задоволення потреб чоловіка .
Таким чином , на очевидно феміністичне та бодіпозитивне відео реагують негативно .
Одразу згадується аналогічна за своєю природою історія , яка відбулася три роки тому із Еммою Вотсон .
Акторка знялася у фотосесії для “ Vanity Fair ” і на одному із знімків була без бюстгальтера .
Тоді її звинуватили у тому , що весь її фемінізм — це лицемірство , адже як вона може говорити про важливі питання ролі та статусу жінок , а потім так відверто об’єктивувати власне ж тіло .
Акторка тоді відповіла : « Фемінізм — це про право жінки на вибір .
Фемінізм — це не палка , якою можна бити іншу жінку .
Це про реальну свободу .
Це про звільнення .
Це про рівність .
Я справді не знаю , при чому тут мої цицьки » .
Ці історії аналогічні , вводиться теза , що сексуальність людини нівелює усі її вчинки та погляди .
Критики стають в один ряд не з феміністками , а з сексистами .
Полювання на ( феміністок ) відьом
Феміністки не носять підбори .
Не фарбуються .
Не замовляють ню -фотосесій .
Не голяться .
Не ходять у спортзал .
Не носять бікіні .
Не ходять на побачення .
Не дивляться порно .
Не виходять заміж .
Не хочуть мати сім’ю чи дітей .
Не можуть дружити з чоловіками .
Усі ці тези — гендерні стереотипи .
Ті самі , з якими феміністки в усьому світі , зокрема й у нас , борються .
Різниця між ними та одвічним « місце жінки на кухні » лише у тому , яку саме категорію жінок заганяють в рамки .
Немає правильного чи неправильного способу бути феміністкою .
Ікона фемруху Бейонсе регулярно говорить про роль материнства та любов до свого чоловіка .
Феміністка Тейлор Свіфт має активне сексуальне життя , яке висвітлює у своїй творчості , і бореться із стигматизацією цієї теми .
Фемактивістка Мішель Обама із гордістю розповідає про свою роботу першої леді .
Режисерка Фібі Воллес - Брідж розмислює про цю « правильність » у своєму серіалі “ Fleabag ” .
Цей список можна продовжувати вічно .
Навіть серед українських селебріті від Аліни Паш та “ YUKO ” до гурту “ Рanivalkova ” .
Різниця лише в тому , що у нас навіщось починають порівнювати .
Катерина Офліян у “ Yeyo ” боролася за право на сексуальність не краще чи гірше за Таяну , Альона Альона говорить про любов до свого тіла не краще і не гірше за Злату Огнєвіч .
Усі вони ведуть боротьбу за одну світлу ідею .
І засуджувати їх — це множити симулякри , а не підтримувати право на свободу та самовираження .
Внутрішня боротьба представників та представниць різних течій фемінізму — одна із найтоксичніших речей , які можуть бути у правозахисному русі .
Наші позиції визначають не лише вчинки , а й слова .
І останнє , що ми маємо робити , це вчити одне одного , як саме потрібно за ці права боротися .
Фемінізм TAYANNA чи Огнєвіч — не поганий , не неправильний , а просто інший .
Він розкриває незалежну та сильну жінку з іншого боку і не заперечує її права , навіть якщо вона бореться за них у спідньому і в обіймах коханого .
