А вона , втім , стверджувала згодом , що це не так , що кохаємо ми , звісно , один одного вже дуже давно , коли ще не знали один одного , не бачили один одного .
І що вона жила тоді з іншим , я там тоді ... з цією , як її ...
— З ким ? — запитав Бездомний .
— З цією ... ну цією , ну ... — відповів гість й заклацав пальцями .
— Вы були одружені ?
— Ну так , от же я й клацаю .. на цій ...
Варенье , Маненьке ... ні , Вареньке ... ще сукня у смужку .... музей ... , а втім , я не пам'ятаю .
Так ось вона казала , що з жовтими квітами в руках вона вийшла в той день , щоб я нарешті її знайшов , і що якби це не відбулося , вона б отруїлась , тому що життя її пусте .
Так , кохання вразило нас миттєво .
Я це знав у той же день вже , через годину , коли ми опинились , не помічає міста , біля кремльовської стіни на набережній .
