— Що ж ?
Я нічого ...
Настала тиша .
Стичкін почав голосно шмаркати , а сваха почервоніла та , сором'язливо дивлячись на нього , спитала :
— А ви скільки заробляєте , Миколе Миколайовичу ?
— Я - с ?
Сімдесят п'ять рублів , не враховуючи нагороди ...
Крім того , ми маємо дохід зі стеаринових свічок і зайців .
— Полюєте ?
— Ні , зайцями в нас кличуть безбілетних пасажирів .
Минула ще хвилина в мовчазній тиші .
Стичкін піднявся та схвильовано закрокував кімнатою .
— Мені молодої дружини не треба , — сказав він . — Я людина літня , і мені потрібна , якась така ... на кшталт вас ... поважна й солідна ... і схожої з вашою комплекції ...
— Бог зна , що ви кажете ... — посміхнулась сваха , затуливши хусткою своє збагряніле лице .
— Що ж тут довго думати ?
Ви мені до душі і цілком піходите за вашими якостями .
Людина я позитивна , твереза , а в разі , якщо вам подобаюсь , то ... чого ще бажати ?
Дозвольте вам освідчитись !
