Тарп ( неправильно називають " тент " , англ . tent — це намет ) викликає багато сумнівів у людей , які звикли до наметів і ніколи ним не користувалися .
А де ж захист від вітру ?
Немає підлоги ?
А не холодно , адже в намета є стінки ?
( так , у пів міліметра товщиною , та навіть подвійні ... )
А змії не залазять ?
Насправді тарп дуже універсальний і його можна поставити у тій конфігурації , яка добре підходить до погоди за бортом і захистить від будь-якої негоди не гірше за намет — чи то сильний дощ , сильний вітер , сніг ...
Будуть і стіни з усіх сторін , і підлога , і психологічний спокій від цього .
Хоча зараз тапр став популярним і серед туристів — зазвичай це туристи - легкоходи , які його люблять за ... легку вагу .
Хоча вони використовують спрощений варіант тарпа , який не напнеш усіма способами .
Коли в мене питають , наприклад , у Карпатах : " У тебе є намет з собою ? " , я відповідаю : " Немає " ...
Через здивавані очі співрозмовника змушений пояснювати : " В мене є тарп " .
А потім ще пояснюю , що це таке ...
На останніх 3 фото ( не мої ) якраз такі конфігурації для найбільшого захисту .
А на інших — конфігурації , якими я користувався .
На всіх фото ( крім двох , де я використовував пончо і підстилку разом ) один і той самий тарп ( Snugpak All Weather Shelter ) , який у мене вже років 3 - 4 .
В ютубі є хороший ролик із 5 конфігураціями тарпа для найбільшого захисту від негоди .
А змії — не дурні істоти й залазити туди , де стільки незвичних , насторожливих запахів , навряд чи будуть .
Скільки бачив роликів на ютубі і постів у Фб — про випадки укусів змій у тарпі не знаю .
Хто все ж таки боїться , може в теплу пору року використовувати гамак або ж намет .
Ну , а проти комарів є москітні сітки — в мене вбудована у спальник .
У горах , до речі , комарів мало , їм високогір'я й мінлива погода не подобається .
Загалом рекомендую спробувати , якщо ще вагаєтеся .
Але тарпом потрібно навчитися користуватися , вивчити різні конфігурації для різної погоди .
Це не намет .
Але в цьому і є найбільша його перевага — з ним таборувати набагато цікавіше !
Намет — це нудно , так само як розводити багаття запальничкою .
Нова партія іван - чаю з Карпат готова до смакування .
Заготовлення іван - чаю — це давня традиція і цілий процес із багатьма кроками .
Коли я вивчав його , для мене було відкриттям , що під час ферментування іван - чай рекомендують залишити на сонці , а не в тіні — це щоб запобігти появі плісняви .
Зазвичай трави сушать у тіні , тому що сонце руйнує їхні властивості й речовини .
Я цього не зробив , і частина листя зіпсувалася .
Є хороше відео на англ . від Кліфа Серантайна з кроками .
Він також дуже добре пояснює , як відрізнити іван - чай , адже інколи , коли рослина молода і ще немає цвіту , відрізнити її від інших схожих на неї важко , якщо не знаєш характерних ознак .
Після цього відео я вже не сплутаю іван - чай з іншою схожою рослиною .
Він робить чай так :
1 .
Заготовлене зелене листя іван - чаю має трохи зів'янути — розкласти в тіні на 2 - 3 години .
2 .
Згорнути в ковалики й розтерти між долонями — відео .
3 .
Скласти в скляні банки , промити водою і залишити на сонці на 3 - 4 дні .
4 .
Дістати з банок , порізати на зручні шматки .
5 .
Сушити в тіні .
Якщо хто знає якісь інші , наші традиційні способи , то буде цікаво взнати !
Попереджає також , що в пластиковій тарі не можна ферментувати — в них на Алясці були смертельні випадки , пов'язані з цим .
Цікаво , що :
Іван - чай — це народна назва , наукова назва : зніт вузьколистий .
Інші назви : кипрій , дикий льон , верба - трава ( тому що схоже на листя верби ) ...
Одним із перших захоплює територію ( вид-піонер ) , як - от після згарищ — звідси й походить його англійська назва fireweed і російські назви — огненная трава , пожарник .
Усі частини рослини їстівні .
Листя можна додавати до салату , супу .
Корінь можна їсти як овоч , щоб він не був гіркий , його збирали до цвітіння .
А також із кореня виготовляють борошно , яке додається до зернового борошна .
На Кавказі з коріння , крім борошна , роблять алкогольний напій ...
Північноамериканські індіанці й племена Сибіру збирали молоді пагони і їли сирими .
Середню частину стеблин також можна їсти сирою .
З волокон стебел можна плести мотузки ( ! ) — саме тому " дикий льон " .
А пухом , що знаходиться в стручках рослини , раніше набивали подушки й матраци , робили вату .
А також , як із шовку , пряли хустки .
Стільки всього радять досвідчені бушкрафтери й " виживальщики " , стільки порад про те , як не дати дуба в скрутну хвилину в диких умовах , стільки лайфхаків й крутого спорядження ...
Але рідко коли почуєш головне , що тобі врятує життя , — готовність твого організму й духу .
Не лише сильні , натреновані м'язи , а й стійкий імунітет , психологічна стійкість , твої знання й вміння — ось ключ до безтурботного життя в природі чи то виживання .
Складники тут прості , на перший погляд , нічого нового : здоровий спосіб життя , екологія , дорогі тобі люди й справи , життя в гармонії з усім живим .
Але проблема в тому , що в наш час неправдивої , перекрученої інформації й зомбування нею для різних людей ці складники означають різні речі ...
Для мене :
здоровий спосіб життя — це фізичний рух , часті прогулянки на природу із якомога більшим фізичним навантаженням ( тобто кемпінг чи сидіння біля багаття не підходить , спортзали теж , а от багатоденні походи й практикування бушкрафту , йога — так ) ; здорове харчування , тобто відмова від певних сучасних продуктів , яких не було в наших стрункіших предків , їжі тваринного походження , наскільки це можливо ;
Екологія — це чисте довкілля й турбота про нього / природу ; але й виключення шкідливих речей зі свого життя , зменшення їхнього впливу на свій організм , наскільки це можливо сьогодні ( наприклад , відмова від побутової хімії , кабельний Інтернет замість WiFi , вимкнення мобільного телефону , коли це можливо , життя за містом ) ;
дорогі тобі люди й справи — тут усе зрозуміло , це , головно , для психологічної й психічної рівноваги ;
життя в гармонії з усім живим — це , напевне , моя персональна філософія — хтось назве це кармою , я називаю це просто здоровим глуздом .
Жити в дисгармонії з Життям на планеті , самою Природою — це різати гілку , на якій ти зручно вмостився ) )
На фото :
Ека пада каундініасана на морському узбережжі
Бакота — до речі , печери й гроти Бакотського монастиря колись викопали печерні люди , використовуючи шматки кременя , якого там багато ; монахи їх розширили і в них оселилися тільки згодом
Гриби в Панівецькому лісі біля Кам'янця
Печера Атлантида ( мій 5 чи 6 спуск туди )
Бігання по вугіллю
Світанок на Чорному морі
Сучасні глиняні мазання
Розіграв ситуацію " турист на безлюдному острові " .
Щоб додати реалізму й спробувати голодування , нічого не їв з попереднього вечора до наступного .
Пройшов 8 - 9 км + видобув вогонь .
Їжа
На морі знайти поїсти досить легко .
Бачив очерет , мідій , крабів , напевне , можна їсти водорості , на зовсім скрутне становище — медуза , комахи , мертва чайка ( вочевидь , вмерла лише минулої ночі ) .
Вода
Знайти прісну воду — ключ до життя .
Є способи конденсації , збирання дощової води , отримання води з листя дерев ...
Але такими способами достатньо води не отримаєш — на спеці людині потрібно багато води .
Вогонь
Він — парадоксально — може бути джерелом прісної води .
Знадобиться відповідна тара і трубочка , яку можна виготовити з гілочки чи очерету , соломи — ці рослини я знаходив на узбережжі Чорного моря .
І ще , звісно , знадобиться вогонь .
Тоді можна кип'ятити морську воду й збирати конденсат ( десалінація ) .
Ресурси
Я хотів розкласти багаття за допомогою лише матеріалу , який знайду на узбережжі .
Мотузка , гілки тополі , мушлі й камінці для притискання свердла , розтопка .
Та ще свій ніж .
Ніж є навіть у найлегковажнішого туриста .
Також я міг використати шнурки як мотузку .
Для притискання свердла знайшов чудову мушлю - декілька скам'янілих устриць у кластері .
Добре працювали також 3 мушлі , складені разом ( 2 пекли у руку ) .
Бушкрафт - закладинка 23 :
Захотів розібратися : яких жуків можна їсти , а яких ні ?
Не те , щоб я планував ловити і їсти бідних жуків — бережімо природу й біорізноманіття .
Але якщо я випадково задушу якогось жучка , тоді що ж — щоб продукти не пропадали — засмажу й з'їм .
Пам'ятаю , Сепп — німецький бушкрафтер — казав , що отруйного жука легко відрізнити : притисни пальцем на долоні — якщо з'явиться неприємний запах , значить , не їж його ...
Але при цьому щитник , або жук - смердюк , відноситься до клопів і є їстівним попри неприємний запах .
Пошук в Інтернеті дав такі результати :
- більшість комах — їстівні
- тримайся подалі від комах із яскравим забарвленням ( жовте , червоне ) і сильним запахом
- дехто радить не чіпати волохатих комах і гусені та комах , які жалять ; винятки : в Південній Америці їдять тарантулів без проблем , а бджоли , оси , джмелі , скорпіони — їстівні
- комах , які переносять хвороби , їсти не дуже розумно — комарі , кліщі
Отже , чорних мурах безпечно їсти ( і їхні личинки , лялечки ) , а їхніх червоних і злих родичів — не варто .
Є декілька " правил приготування " .
Жуків можна вживати як приготованими , так і сирими .
Навіть отруйних жуків і жуків з неприємним запахом можна їсти після термообробки — токсичність та запах зникають , а смак покращується .
Тверді голову , крила , кінцівки варто видалити — крім того , що вони тверді , там можуть бути паразити й бактерії .
Навіть якщо жук їстівний , те , що він з'їв , може бути токсичним .
Наприклад , якщо сарана харчувалася на полі , окропленому пестицидами .
Їсти дохлого жука не варто , якщо не знаєш , що його вбило .
Вся ця комахоїдна справа , до речі , має свою назву — ентомофагія .
" Несмук " — це псевдонім Джорджа Вашингтона Сірза , чи не найдавнішого авторитета бушкрафту , відомого нам з історії .
Це знають усі , але чому саме Несмук ?
У вступі до своєї збірки віршів " Forest Runes " Д . В . Сірз пояснює , звідки він узяв це ім'я .
Читаємо , що так звали одного індіанця з племені нарагасет ( Narragansett ) , також знаного серед білих за ім'ям " Injun Levi " .
На мові цього племені " несмук " ( nessmuk ) означає ( точніше , " означало " , тому що жодного представника племені , зі слів Сірза , давно не залишилося ) " качка " , а точніше " качур " виду каролінська качка .
Несмук - індіанець був найвправнішим серед свого племені і , зі слів Сірза , вплинув на нього більше , ніж будь-хто інший .
Сірз пояснює , що в ранньому дитинстві проводив із ним дуже багато часу .
Індіанець " викрадав " його і брав із собою у мандрівки , на полювання і тд .
Звісно , Сірз багато чого навчився від нього — з перших рук , і перейнявся любов'ю до життя у лісі .
За такі прогулянки з " брудним індіанцем " батько часто шмагав його яблуневою гілкою , аж поки батьки не зрозуміли , що нічого з цим не поробиш , і дозволили таки товаришувати з індіанцем .
Різниця між бушкрафтером і туристом :
для туриста важливо пройти запланований маршрут від точки А до точки Б , підкорити побільше вершин , пройти побільше кілометрів ;
для бушкрафтера найважливіше провести час на природі з користю і з задоволенням , для цього необов'язково мотати кілометри й підкорювати вершини .
Несприятлива погода не злякала мене — я таки вибрався в гори .
Маршрут проклав через Петрос .
Але коли погода не схотіла сприяти моїм планам , я з легкістю бушкрафтера вирішив не підійматися на Петрос , хоча до вершини було зо 2 км .
Рішення було правильним — у разі грози небезпека була б великою .
Але таке рішення було б важким для пересічного туриста , адже втрачається сенс усього походу !
Потім сумна статистика .
Напевне , так вважали батько й син — туристи , що заночували біля мене під Петросом , а наступного дня , в дощ і в хмарах , сунули на Петрос .
Думається мені , що я отримав більше задоволення , перебуваючи в таборі під тарпом , біля багаття , яке у дощ із задоволенням розклав по-бушкрафтськи з новим ножем і кресалом + кора берези , почитав добру книжку , а головне не наражаючи себе на ризик .
Інколи рішення повернути назад може бути дуже важким .
Пригадую нещасний випадок минулої зими на Піп- Івані за участю досвідчених туристів , серед яких був і директор станції туристів у Коломиї ...
Легких рішень усім і безпечних мандрівок !
Равлики папороті й чай із соснових бруньок та пилка .
Равлики ( рахіси ) папороті :
Вони містять антиоксиданти , омега - 3 і омега - 6 жирні кислоти , високий вміст заліза , білка й клітковини .
Найкраще збирати до того , як равлики розгорнуться .
Перед уживанням термічно обробити .
Не рекомендовано вживати сирими .
Деякі бушкрафтери кажуть , що містить канцерогенні речовини , які руйнуються під час термообробки , але багато їсти не варто .
Є отруйні види папороті .
Я збирав папороть орляк і відварив .
За смаком дуже нагадує мідії , устриці ... ну , чи то равлики .
Орляк — цікава й корисна рослинка .
Маорі Нової Зеландії , аборигени Канарських островів , індіанці Північної Америки готували з висушених і подрібнених кореневищ орляка сурогат хліба або вживали їх в їжу в сирому вигляді .
У голодні роки хліб з орляка пекли і в деяких європейських країнах .
Більше про орляк тут .
Чай із молодих гілочок сосни й бруньок із пилком .
Дуже смачний чай , смачніший , ніж із хвої !
Крім звичного для бушкрафтера набору з вітаміну С й антиоксидантів , пилок сосни містить ліпіди , вітамін А , вітаміни групи В , амінокислоти ...
Рекомендую поспішати й зробити такий чай , поки сосна квітне .
Більше про пилок сосни :
Справжня фортуна екобушкрафтера .
Пішов у похід з головною метою — зробити собі нову куксу , бажано з березової сувілі .
Сувіль потрібного розміру трапляється на декілька сотень берез , а так , щоб була на зручній висоті від землі , — ще рідше .
Бачив дві сувілі , але замалі .
У попередні дні було вітряно .
Через дві - три години я не просто знайшов сувіль , а сувіль на вітровальній березі .
Береза , напевне , впала напередодні вночі — для мене ) ) .
Таким чином заради нової кукси , жодна береза не постраждала ( від моєї руки ) .
На фото : метод затискання заготовки для кукси для зручнішої роботи вибіркою , нова конфігурація тарпа , борщ із кропивою й кульбабою .
( Фото для перегляду в режимі ландшафт )
