Темрява , що прийшла із Середземного моря , накрила місто , яке прокуратор так ненавидів .
Щезли висячі мости , що з'єднували храм зі страшною Антонієвою баштою , опустилася з неба безодня та залила крилатих богів над іподромом , Хасмонійський палац із бійницями , базари , караван - сараї , провулки , пруди ...
Зник Єршалаїм — велике місто , ніби й не було його ніколи на світі .
Усе поїла темрява , злякала усе живе в Єршалаїмі та його околицях .
Дивну хмару принесло з моря надвечір , вечір чотирнадцятого дня весіннього місяця нісана .
Вона вже навалилась своїм черевом на Лисий Череп , де кати поспіхом кололи засуджених , вона навалилась на храм у Єршалаїмі , сповзла димними потоками зі схилу його та залила Нижнє Місто .
Вона вливалася у вікна та гнала з кривих вулиць людей у будинки .
Вона не поспішала віддавати свою вологу та віддавала тільки світло .
Щойно димне , чорне вариво розпанахувало полум'я , із суцільної темряви злітала велична глиба храму , покрита палахкотливою лускою .
Але вогонь за мить згасав , і храм занурювався у темну безодню .
Кілька разів він поставав із неї і знову провалювався , і кожного разу цей провал супроводжував гуркіт катастрофи .
