— Це неминуче , — сказав Заглоба , — що знову піде на війну з Хмельницьким , але тільки якщо булава нашого князя не пройде , інакше то все піде ...
— Скажіть , шановний пане , Скшетуському найважливішу річ , — сказав лицар , хитаючись біля коня .
— Правда , — сказав Заглоба .
— Я хотів одразу з того почати , але ж ми не могли перевести подих .
Нічого не знаєш , Яне , що сталось , коли ти вийшов : що Богун є зараз у полоні у князя .
Скшетуський і Курцевічна були настільки вражені тією неочікуваною звісткою , що не могли вимовити ані слова — тільки вона розкрила руки — і настала хвилина мовчання — тільки після того Скшетуський запитав :
— Як ?
Яким чином ?
— На то воля Божа , — відповів Заглоба — нічого , окрім Божої волі .
Договір був уже складений і ми виходили саме з цього здутого повітрям Збаража , а князь з кавалерією вибіг на ліве крило пильнувати , щоб орда не напала на військо ... мовляв , то вони часто не дотримуються своїх домовленостей ...
І раптом зграя з трьохсот коней кинулася на князівську кавалерію .
