— Пусти ! — кричить сторож , намагаючись вирвати руку .
— Сті-ій !
Велю стояти і стій ... не рвися , псе поганий !
Хочеш в живих бути , так стій і мовчи , покеда велю ... не хочеться тільки кров проливати , а то давно б ти у мене здих , паршивий ... стій !
У сторожа підгинаються коліна .
Він від страху закриває очі і , тремтячи всім тілом , притискається до огорожі .
Він хотів би закричати , але знає , що його крик не долетить до житла ...
Біля нього стоїть перехожий і тримає його за руку ... хвилини три проходить в у мовчанні .
— Один у гарячці , інший спить , а третій мандрівників проводжає , — бурмоче перехожий .
— Хороші сторожі , можна платню платити !
Не-ет , брате , злодії завжди спритніші за сторожів були !
Стій , стій , не ворушись …
Проходить ву мовчанні п'ять , десять хвилин .
Раптом вітер доносить свист .
— Ну , тепер іди , — каже перехожий , відпускаючи руку .
— Іди і Бога моли , що живий залишився .
