Ще Маргарита побачила на оголених груді Воланда , на яких не було жодної волосини , жука на золотому ланцюжку , який був майстерно зроблений з темного каміння і мав якісь написи на спинці .
Біля Воланда на ліжку , на важкому постаменті , стояв досить дивний , ніби живий і осяяний з одного боку сонцем глобус .
Декілька секунд була тиша .
" Він вивчає мене " , — подумала Маргарита і завдяки силі волі змогла стримати тремтіння у ногах .
Нарешті Воланд почав говорити , він посміхнувся і від цього його очі засяяли ще більше :
— Вітаю вас , королево , і прошу вас вибачити мені за мій домашній одяг .
Голос у Воланда був настільки низький , що на деяких словах він хрипів .
Воланд узяв з ліжка довгу шпагу , нахилився і порухав нею під ліжком , а потім сказав :
— Вилазь !
Партія відміняється .
До нас завітала гостя .
— У жодному випадку , — з тривогою свиснув по-суфлерськи над вухом Маргарити Коров'єв .
