Je suis Грибовичі .
Мої співчуття родинам тих , хто зник під завалами , тим , хто живе біля цієї смертоносної гори ...
Je suis Грибовичі , бо в тій горі є і моя гірка .
Ця гірка починається для мене ще в супермаркеті , звідки щодня приношу продукти , запаковані в упаковки , які не піддаються переробці ; приношу речі , які рано чи пізно доєднуються до гори .
Я підкормлюю гору рештками їжі , лушпинням картоплі і моркви , ягодами з компоту й іншими " смаколиками " , наївшись яких гора відригує метаном , а той часом спалахує .
До гори я докладаюсь і поза домом : кава на шпацер і обов'язково з покришкою та додатковим тримачем , щоб в руку не пекло , лате чи лимонад в кафе непристойно пити не через соломинку , а в особливо вишуканих подадуть навіть дві .
У дорогу я куплю нарізку сиру на пластині із спіненого полістиролу , бо переймаюсь естетикою нарізки .
А ще куплю свіжовипечені еклери в великому прозорому контейнері , щоб не пом'ялись .
Це те , що пригадала , а скільки неусвідомленої упаковки і тари знаходить свій шлях до гори через мене ?
Удома я звичайно сортую папір , скляні та ПЕТ - пляшки , частину одягу відвожу в контейнери " Оселі " .
Але це мізер в порівнянні з моїм вкладом у гору .
Зазвичай гора далеко , я її не бачу .
А от останні кілька днів гора нагадала про себе , змусила глянути на себе з усіх ракурсів , так видовищно закутавшись у дим , підступно оголивши плече та затягнувши у свої шати людські життя .
Цього їй , вочевидь , замало : для повноцінного перформансу потрібне активне залучення глядачів , тож уже кілька днів у кожнісінькому подвір"ї Львова ми створюємо мінікопії грибовицької гори , до себе гора їх уже не приймає .
Ми можемо і далі волати , що у всьому винна влада , але гірки в подвір'ях і гора в Грибовичах від цього не зменшиться .
Щонайменше найближчий тиждень гора не прийме наші гірки .
І якщо ми не хочемо потопити наші подвір'я в смітті та смороді , то хоча б на тиждень ( це мінімум , а по хорошому і назавжди ) маємо перейти в режим " нуль сміття " у загальний смітник , аж допоки не відновиться робота сміттєзвалища .
Ось те , що я планую робити і вас закликаю :
- всі відходи рослинного походження і рештки їжі збиратиму в окремий контейнер і відвозитиму в компостну яму на дачі ;
- у магазин ходитиму з своїми торбинками і контейнерами , не братиму кульочків і рукавичок , порційних товарів власного пакування в супермаркетах ;
- якщо є вибір , купуватиму лише в тій упаковці , що можна здати на переробку у Львові ( картон , PET - тара , скло , алюміній , метал ) ;
- якщо нема , то в тій упаковці , що має найменший об'єм порожньої упаковки ;
- каву " з собою " купуватиму лише , якщо маю своє горня багаторазового використання ;
- сміття , що не переробляється у Львові ( більшість упаковки , багатошарові пакети ) , буду полоскати від залишків їжі і ретельно спресовувати , щоб хоч меншою за об'ємом була моя гора і росла вдома , а не на подвір"ї .
Сподіваюсь , що деякі з цих заходів і надовше приживуться .
Львівський бізнес теж зараз може багато зробити з цього списку .
А може навіть придумати і кращі рішення .
Зокрема , шановні ресторатори , подумайте над роздільним збором залишків їжі , вилучіть із продажу соломинки , пропонуйте відвідувачам купити собі багаторазове термогорня і лише з ним брати напої на виніс , ну і сортуйте і здавайте на переробку те , що переробляється , а все інше хоча б пресуйте .
Супермаркети , будь ласочка , вилучіть хоч на тиждень з торгового залу одноразові рукавички , свої нарізки запаковані на /в пластикових дощечках , лоточках , контейнерах .
Єдине , в чому я звинувачую владу , так це те , що досі не започаткували цей важкий діалог з мешканцями і бізнесом про походження сміття , про те , куди воно йде і скільки це коштує в грошах , в якості довкілля , в здоров'ї людей .
Скільки коштуватиме цивілізоване поводження з відходами і чому рано чи пізно тарифи повинні зрости і сильно , якщо ми хочемо , щоб в місті з"явився сміттєспалювальний завод .
Але перш ніж шукати місце під новий полігон чи гроші на завод , треба розробити і впровадити спільний план дій зі зменшення генерування сміття , що є , зрештою , пріоритетом в ЄС .
Je suis Грибовичі .
Я — гірка в горі .
Я — крапля в океані .
Мої маленькі дії і вибір мають значення .
Ваші теж .
Ну , ви пам'ятаєте .
PS . Фото зі студентської кухні в Гельсінкі , де сміття сортують на 7 фракцій з відповідним способом переробки кожної .
Але про це іншим разом .
