Ще рік тому я б написав , що моє улюблене місто — Львів , настільки вже мене приваблювала атмосфера тісних вуличок , наповнених прекрасною архітектурою , приправлена ароматом запашної кави , попри те , що мене там ніколи й не було ...
Своє рідне місто Кропивницький я завжди вважав еталоном безликості .
Чуючи про Полтаву , одразу згадуються пампушки та такий містичний Микола Гоголь , Одеса — однозначно столиця гумору , а Запоріжжя у всіх асоціюється з хоробрими та войовничими козаками .
Але коли мене запитували , в чому полягає ідентичність Кропивницького , так і не скажеш , попередньо не погугливши ...
Під час навчання в Українській академії лідерства до мене прийшло усвідомлення , що Кропивницький — це одне з так званих " сплячих міст " , після цього мені завжди хотілося бодай на день потрапити в Кропивницький і так би мовити підзарядитись енергією .
Коли я їхав додому з Академії на дистанційку , в мене була можливість прогулятися Кропивницьким , і , о Боги , наскільки же він прекрасний та рідний !
Зараз я впевнений , що точно щось є особливе в нас , треба трошки копнути , чим я зараз активно займаюсь !
