— Ви — пан Малахін ?
У вас бики ?
Вісім вагонів ?
Як же тепер бути ?
Ви спізнилися , і чотирнадцятий номер вже пущений мною уночі .
Що ж ми тепер будемо робити ?
Молода людина двома рожевими пальцями обережно бере Малахіна за хутро кожушка і , переступаючи з ноги на ногу , ласкаво і переконливо пояснює йому , що такі - то номера вже пішли , а такі - то підуть , що він готовий зробити для Малахіна все від нього залежне .
І по обличчю його видно , що він дійсно готовий зробити приємне не тільки Малахіну , але навіть усьому світу такий він щасливий , задоволений і радий !
Старий слухає , і хоча зовсім нічого не розуміє в хитромудрій поїзній нумерації , але схвально киває головою і сам торкається двома пальцями ніжної ворси шорсткого пальта .
Йому приємно бачити і слухати пристойного і ласкавого молодого чоловіка .
Щоб зі свого боку показати йому свою прихильність , він виймає десятирублевкі , подумавши , додає до неї ще два рублевих папірців і подає їх начальнику станції .
Той бере , робить під козирок і граціозно пхає собі в кишеню .
