Стьопа , витріщаючи очі , побачив , що на маленькому столику сервірована піднос , на якій нарізаний білий хліб , паюсна ікра у вазочці , білі мариновані гриби на тарілочці , і , нарешті , горілка в об'ємистій ювеліршиній карафі .
Особливо вразило Стьопу те , що карафа запітніла від холоду .
Але це було зрозуміло — вона поміщалась в полоскальниці , набитій льодом .
Накрито , словом , було чисто , вміло .
Незнайомець не дав здивуванню Стьопи розвитися до ступеня болючої і прудко налив йому пів'стопки горілки .
– А ви ? – пискнув Стьопа .
– Із задоволенням !
Стрибаючою рукою підніс Стьопа стопку до вуст , а незнайомець на одному дусі проковтнув вміст своєї стопки .
Прожовуючи шматок ікри , Стьопа вичавив з себе слова :
– А що ж ви ... закусити ?
— Дякую , я не закусую ніколи , — відповів незнайомець і налив по другій .
Відкрили каструлю — в ній виявились сосиски в томаті .
