Мине час , мине і горе Кирилове , але це переконання , несправедливе , негідне людського серця , не мине і залишиться в розумі лікаря до самої могили .
Добрий німець
Івана Карловича Швея , старшого майстра на сталітейному заводі " Функ і К° " , був послав господар у Твер виконати на місці якесь замовлення .
Провозився він із замовленням місяців чотири і так скучив за своєю молодою дружиною , що втратив апетит і двічі брався плакати .
Повертаючись назад у Москву , він усю дорогу заплющував очі і уявляв собі , як він приїде додому , як кухарка Марія відчинить йому двері , як дружина Наташа кинеться йому на шию і скрикне ...
" Вона не очікує мене , - думав він .
- Тим краще .
Неочікувана радість — це дуже добре ... "
Приїхав він у Москву з вчорашнім потягом .
Поки артельщик ходив за його багажем , він встиг випити в буфеті дві пляшки пива ...
Від пива він став дуже добрим , тому коли извозчик віз його з вокзалу на Пресню , він увесь час бурмотів :
