Ось і кінець усьому , і говорити більше нема про що .
Га-Ноцрі йшов назавжди , і страшні , злі болі прокуратора нікому вилікувати ; від них немає порятунку , окрім смерті .
Усе та ж незрозуміла туга , що вже приходила на балконі , пронизувала усе його буття .
Він одразу ж намагався її пояснити , і пояснення його було дивним : здалося смутним прокуратору , що він чогось не договорив зі звинуваченим , а , може бути , чогось не дослухав .
Пілат відігнав ту думку , і вона полетіла в ту ж мить , в яку й прилетіла .
Вона полетіла , а туга залишилась непоясненою , адже не могла ж її пояснити , промайнувши , ніби блискавка , і одразу ж згаснувши , якась коротка інша думка : « Безсмертя ... прийшло безсмертя ... » .
Чиє безсмертя прийшло ?
Цього не зрозумів прокуратор , проте думка про це загадкове безсмертя змусила його відчути холод під палючим сонцем .
