На мозаїчній підлозі біля фонтана вже було приготоване крісло , і прокуратор , не дивлячись ні на кого , сів у нього і протягнув руку в сторону .
Секретар шанобливо вклав у цю руку шматок пергаменту .
Не втримавшись від болючої гримаси , прокуратор скосо , бігло прочитав написане , повернув пергамент секретарю і з важкістю промовив :
— Підслідний з Галілеї ?
До тетрарха справу надсилали ?
— Так , прокураторе , - відповів секретар .
— І що ж він ?
— Він відмовився дати висновок у справі і смертний вирок Синедріона направив на ваше затвердження , — пояснив секретар .
Прокуратор смикнув щокою і тихо промовив :
— Приведіть обвинуваченого .
І тут же з площадки саду під колони на балкон двоє легіонерів привели та поставили перед кріслом прокуратора людину років двадцяти семи .
Цей людина був одягнений у старенький й розірваний хітон .
Голова його була прикрита білою пов'язкою з ремінцем навколо лоба , а руки зв'язані за спиною .
Під лівим оком у людини був великий синяк , у кутику рта — садно із запеченою кров'ю .
Прибулий з тривожною цікавістю дивився на прокуратора .
