Тітка , нічого не розуміючи , підійшла до його рук ; він поцілував її в голову і поклав поруч із Федором Тимофійовичем .
Потім настали сутінки ...
Тітка тупцювала по коту , дряпала стінки валізи і від жаху не могла вимовити ні звуку , а валіза погойдувалась , як на хвилях , і тремтіла ...
— А ось і я ! — голосно крикнув господар .
— А ось і я !
Тітка відчула , що після цього крику валіза вдарилась у щось тверде й перестала гойдатися .
Почувся гучний густий рев : по комусь плескали , і цей хтось , ймовірно рожа з хвостом замість носа , ревів і реготав так голосно , що затремтіли замочки у валізи .
У відповідь на рев пролунав пронизливий , верескливий сміх господаря , яким він ніколи не сміявся вдома .
— Га ! — крикнув він , намагаючись перекричати рев .
— Поважна публіко !
Я зараз тільки з вокзалу !
У мене померла бабуся і залишила мені спадок !
У валізі щось дуже важке — очевидно , золото ... Га-а !
І раптом тут мільйон !
Зараз ми відкриємо і подивимося ...
