— Павле Васильовичу ! — будить Пелагія Іванівна свого чоловіка .
— А Павле Васильовичу !
Ти б пішов позаймався зі Стьопою , а то він сидить над книгою і плаче .
Знову чогось не розуміє !
Павло Васильович піднімається , позіхає і хрестить свій рот і говорить м'яко :
— Зараз , любонько !
Кішка , яка спала поряд із ним , теж піднімається , витягує хвіст , перегинає спину і жмуриться .
Тиша ...
Чутно , як за шпалерами бігають миші .
Одягнувши чоботи і халат , Павло Васильович , пом'ятий і похмурий спросоння , іде зі спальні в їдальню ; при його появі інша кішка , яка обнюхувала на вікні рибне заливне , стрибає з вікна на підлогу і ховається за шафу .
— Просили тебе нюхати ! — сердиться він , накриваючи рибу газетним папером .
— Свиня ти після цього , а не кішка ...
З їдальні двері ведуть у дитячу .
Тут , за столом , покритий плямами і глибокими подряпинами , сидить Стьопа , гімназист другого класу , з капризним виразом обличчя і заплаканими очима .
Припіднявши коліна майже до підборіддя й охопивши їх руками , він гойдається , як китайський болванчик , і сердито дивиться в задачник .
