Тітка ходила біля його ноги , не розуміючи , чому це у неї така туга і чому всі так турбуються , і намагаючись зрозуміти , стежила за кожним його рухом .
Федір Тимофійович , котрий рідко покидав свій матрацик , теж увійшов у спальню господаря і став тертися біля його ніг .
Він струшував головою , наче хотів витрусити з неї важкі думки , і підозріло заглядав під ліжко .
Господар узяв блюдце , налив у нього з рукомийника води і знову пішов до гусака .
— Пий , Іване Івановичу ! — сказав він ніжно , ставлячи перед ним блюдце .
— Пий , голубе .
Але Іван Іванич не ворушився і не відкривав очей .
Господар пригнув його голову до блюдця і занурив дзьоб у воду , але гусак не пив , ще ширше розчепірив крила , а голова його так і залишилася лежати на блюдечці .
— Ні , нічого вже не можна зробити ! — зітхнув господар .
— Усе скінчено .
Пропав Іван Іванович !
