Аннушка заховала знахідку під пахвою , схопила бідон і вже планувала прослизнути назад у квартиру , відклавши свою подорож у місто , як перед нею виріс , дідько його знає звідки з'явившись , той самий з білим торсом без піджака і тихо зашепотів :
— Давай підкову та серветочку .
— Яку таку підкову - серветочку ? — запитала Аннушка , доволі вміло прикидаючись , — жодної серветочки я не знаю .
Ви що , громадянине , п'яний ?
Білогрудий міцними , мов поручні автобуса , і так само холодними пальцями , нічого більш не говорячи , стиснув горло Аннушки так , що цілковито зупинив весь доступ повітря у її груди .
Бідон вирвався з рук Аннушки на підлогу .
Потримавши деякий час Аннушку без повітря , безпіджачний іноземець зняв пальці з її шиї .
Ковтнувши повітря , Аннушка посміхнулася .
— Ах , підковку , — заговорила вона , — секунду !
Так це ваша підковка ?
А я дивлюся , лежить у серветочці ...
Я навмисне прибрала , щоб ніхто не підняв , а потім шукай вітру в полі !
