Абогін важко й широко зробив крок на середину вітальні , зігнувся , застогнав і струсив кулаками .
一 Обманула ! — крикнув він , сильно наголошуючи склад - ну- .
— Обманула !
Пішла !
Захворіла і відправила мене за лікарем лише задля того , аби втекти з цим блазнем Папчинським !
Боже мій !
Абогін важко зробив крок до лікаря , простягнув свої білі м‘які кулаки до його обличчя і , трусячи ними , продовжував волати :
— Пішла !!
Обманула !
Ну , до чого ж ця брехня ?!
Боже мій !
Боже мій !
До чого цей брудний , шулерський фокус , ця диявольська , зміїна гра ?
Що я їй зробив ?
Пішла !
Сльози побігли в нього з очей .
Він перевернувся на одній нозі й закрокував вітальнею .
Тепер у своєму короткому сюртуку , в модних вузьких брюках , у яких ноги здавалися не в стать корпусу тонкими , зі своєю великою головою й гривою він дуже був схожий на лева .
На байдужому обличчі доктора з‘явилась допитливість .
Він піднявся й оглянув Абогіна .
