І в одну мить підлога сцени покрилась персидськими килимами , виникли величезні дзеркала , з боків освітлені зеленуватими трубками , а поміж дзеркал — вітрини , і в них глядачі у веселому приголомшені , побачили різних кольорів і фасонів паризькі жіночі сукні .
Це в одних вітринах , а в інших з'явились сотні дамських капелюхів , і з пір'їнками , і без пір'їнок , і з пряжками , і без них , сотні ж туфель — чорних , білих , жовтих , шкіряних , атласних , замшевих , і з ремінцями , і з камінцями .
Між туфель з'явились футляри , і в них заграли світлом блискучі грані кришталевих флаконів .
Гори сумочок із антилопової шкіри , із замші , із шовку , а між ними — цілі купи карбованих золотих продовгуватих футлярчиків , в яких буває губна помада .
Руда дівиця у вечірньому туалеті з'явила чорт знає звідки , всім хороша дівиця , якби не псував її химерний шрам на шиї , заусміхалася біля вітрин хазяйською усмішкою .
