Я досі не впевнена у цьому розумінні дружби , яке в моїй голові є .
Вважаю себе жахливою подругою .
Хоча , як тільки я про це подумала , під час перегляду фільму “ Я — Сем ” сьогодні , то мені прийшло повідомлення від людини , яка зараз є найближчою в Академії і якій на тижні минулому ( просто я зрозуміла , що вона прям дуже хоче ) я організувала пончики з " Хлєбного " , оформила святково ( з дощиком , з гілочками живої ялинки , вірш власнописаний , листівку власного авторства “ Продовжуй мріяти ” ) .
Організувала з міста Київ до села Завалійки Хмельницької області .
Писала мені , що любить і вчергове питалася як почуваюся .
Інколи здається , що мені просто потрібно до психолога чи одразу до психотерапевта .
І так , в ефірі сьогодні наша програма “ Есе по цінностях ” з незмінним ведучим , менеджером з формаційного процесу в Українській академії лідерства у Києві , Сінавером Сейтумеровим .
Сьогодні ми поговоримо зі спеціально запрошеною гостею , студенткою Української академії лідерства , Мороз Анастасією , на тему “ Будь другом .
Що це значить для тебе ? ” і дізнаємося , що саме дівчина вкладає у цю третю цінність і чи встигла поглибити своє відчуття цієї цінності .
Лише , коли почула від отця про “ емоційну присутність ” та “ долання спільних труднощів ” , ця картина стала для мене яснішою .
Просто я для себе буквально нещодавно , можливо , рік тому , визначила для себе основне поняття — свої люди .
Максимум , близька людина .
Я дружила .
Поки не маю впевненості , що казати друг / подруга — це не теж саме , що пускати слова по вітру .
В будь-який момент хтось може оступитися .
Можуть змінитися орієнтири , і вам просто стане не по дорозі .
У слово “ дружба ” я вкладаю глибше поняття .
Набагато .
Або переоцінюю цей наратив і насправді маю на увазі щось інше , щось те , що знаходиться між дружбою та коханням .
Але , все ж , на даний момент , за останні роки 2 намагаюся нікого не називати другом / подругою .
Хіба тільки описуючи якісь історичні події , в яких брали участь люди , яких я вважала людьми та друзями на момент ситуації .
Когось із минулого .
Бо насправді єдина , кого можу назвати своїм другом , то свою мама .
Я не знаю й інколи не розумію мотивів цієї жінки і незліченну кількість інших батьків .
Певно , це взагалі найперші наші друзі у житті , які і дають нам певне розуміння цього наративу .
Навіть більше відчуття , а не розуміння .
Все відштовхується , в першу чергу , від відчуття .
Від бажання .
Бо я не відчуваю качель від неї .
Та буває різне , без конфліктів лідери не вживуться , головне вирішувати їх , не працювати за накопичувальною системою .
Але я знаю , що все буде добре .
У будь-якому випадку все вирішиться і ми підемо далі разом .
Скоріш за все я просто боюся втратити людину .
Але суто через те , що я дуже відповідально намагаюся і серйозно ... з відкритим навстіж серцем .
Я у своїх людей вірю інколи більше , ніж у себе .
Я віддаюсь до останнього вогника .
Щоб потім згоріти на тому вогнищі і , рятуючись , отримати те , від чого потім залишаться шрами .
Вони є у всіх .
На своєму рівні загоєності .
Якщо їх лікують .
Або болять , якщо продовжуєш заліковуватися .
Адже точно проблема в мені .
Ні в кому іншому .
Мені болить .
Дуже .
Мені складно говорити про це .
Не через внутрішні зажими .
Я йду навзрид , тихий взрид , який сковує мої губи .
З роками глибше і глибше переконуюсь : що гучніше сміюся , то важче борюся .
Думаю про терапію , бо тягнути вантаж стає дедалі болючіше .
Мені боляче було дивитися фільм “ Я — Сем ” .
Просто тому , що для мене слово “ тато ” важче за вишкіл .
Його друзі просто чудесні .
Тих людей можна назвати друзями .
До речі , можу також розповісти історію , як друзі моєї мами збирали мене на моє перше 1-ше вересня .
Хоча навіщо ?
Хіба це єдина подібна ситуація ?
Хіба тільки зі мною це відбувається ?
Але втрачати близьких — це безмежно важко .
Я неодноразово казала , що фізичну смерть мені набагато краще сприймати , ніж втрату контакту з близькою людиною .
Я хочу тільки кращого для них .
І я ніколи не хочу нікого біля себе біля тримати триматись .
Бути разом хочеться за іскриною , взаємною іскриною , а не за словами .
За діями .
За взаємодіями .
Інколи складається враження , що , окрім мене , це нікому не треба .
Можливо , я не до тих людей потрапляю .
Не до своїх .
Або ховаюся у своїй шкаралупі
Я захищаюся .
Це правда .
Зрезонувало , що сказав Роман Назаренко , що я вибудувала високу височенну і міцну вежу .
До якої далеко не всім вдасться осилити .
Але якби він тільки знав , чого вартувало її вибудувати , і наскільки насправді реально освоїти її .
Від мене буває йде супротив , але лише у випадку самозахисту — якщо я відчуваю негатив у свою сторону , упереджене ставлення , токсичність заради самоствердження , гидоту заради гидоти .
Хто хоче , щоб його ображали або робили боляче заради власної потіхи ?
Бути другом у рамках цінності для мене — це про турботу , прийняття , консенсусну взаємодію , повагу .
Коли , не дивлячись на попередній досвід , я продовжую відкривати та відкриватися .
Не зупиняти взаємодію після попереднього болючого досвіду .
Я , насправді , навіть рада болючим ситуаціям , вони дають можливість росту .
Але тут таке уточнення , невеличеньке .
Невеличусеньке .
Я не мазохістка .
Я маю знати конкретну мету взаємодії .
Мені буває прилітає , що зі мною складно .
Звичайно , складно !
Як ти втопиш тигреня з власною думкою , яке вже давно навіть здалеку не здається сліпим кошеням , що йде за цицькою ?
( шукайте інші приманки , я вам так скажу )
Було б бажання .
Було бажання летіти на крилах .
Зізнаватися в коханні , дружити навіки .
Але воно стає прагматичнішим .
Розуміння світу .
Можливо , дружба є книжкою , однією з Великих книг моєї багаторічної життєвої формаційної програми і кожна особистість “ друг / подруга ” є розділом і є вчителем .
Я сприймаю людей , що заходять до мого життя , як учителів .
Особливо приємна взаємодія виникає , коли є ці палаючі очі .
А коли і результат виходить , то взагалі чудесно !
Це також про вибір .
Цього , певно , і прагну .
Відданості , любові , довіри , турботи , щирості , відвертості , справжності , вільності , мудрості , творчості , віри , чистоти , єдності , войовничості , креативізму , погляду та дотику .
І аромату !
Обожнюю приємні запахи .
Запах пригод особливо .
Встигла , та продовжую глибше .
За щирою та спільною любов’ю та боротьбою .
Про це мені є дружба .
Це я і вкладаю .
Те , що різне , складає в спільне та сильне понад усе .
Дякую , що залишалися на зв’язку протягом цього ефіру і бажаємо вам також перед собою відповісти на “ Будь другом .
Що це значить для тебе ? ” та до скорої зустрічі у наступному ефірі , який матиме тему таку , яку скреативить наш із загадковою посмішкою ведучий Сінавер Сейтумеров , якого ви , на жаль чи на щастя , не бачите .
До скорої , па-па !
