Єфрем говорив неохоче , спокійно , і його лице було байдужим і беземоційним , ніби він дійсно не шкодував грошей або ж забув про свою втрату .
Така байдужість до втрати і до злочину , скоріш за все , соромила та дратувала Кузьму .
Для нього це було незрозуміло .
Звичайно , коли на образу відповідають хитрістю та силою , коли образа веде за собою боротьбу , яка самого кривдника ставить у положення ображеного .
Якби Єфрем вчинив по-людськи , тобто образився , почав бійку і скаржитися , якби суддя засудив його до в'язниці або вирішив , що " доказів немає " , Кузьма би заспокоївся ; але тепер , ідучи за візком , він мав образ людини , якій чогось не вистачає .
— Я не брав у тебе грошей ! — сказав він{=> .
— } Не брав , ну і добре .
— Доїдемо до Телібієва , я кликну старосту .
Нехай ... він розбере ...
