Ці питання були останніми питаннями слідчого .
Після них він встав , протягнув руку Іванушці , побажав скоріш одужати та виразив надію , що незабаром знову буде читати його вірші .
— Ні , — тихо відповів Іван , — я більше віршів писати не буду .
Слідчий увічливо посміхнувся , дозволив собі виразити впевненість у тому , що поет зараз у стані деякої депресії , але що це скоро мине .
— Ні , — відгукнувся Іван , поглядаючи не на слідчого , а вдалину , на небосхил , що згасав , — це у мене ніколи не мине .
Вірші , які я писав , — погані вірші , і я тепер це зрозумів .
Слідчий пішов від Іванушки , отримавши доволі важливий матеріал .
Ідучи за ниткою подій від кінця до начала , нарешті вдалося дібратися до того самого джерела , від якого пішли всі події .
Слідчий не сумнівався в тому , що ці події почалися зі вбивства на Патріарших .
Звичайно , ні Іванушка , ні цей картатий не штовхали під трамвай нещасного голову МАССОЛІТу , фізично , так кажучи , його падінню під колеса не сприяв ніхто .
Але слідчий був упевнений у тому , що Берліоз кинувся під трамвай ( чи звалився під нього ) , коли був загіпнотизованим .
