У цей час під колонами знаходилась тільки одна людина , і цією людиною був прокуратор .
Тепер він не сидів у кріслі , а лежав на ложі біля низького невеликого стола , обкладеного посудом і вином у кувшинах .
Інше ложе , пусте , знаходилось з іншого сторони стола .
Біля ніг прокуратора вистелялась нечітка червона , немовби кривава , калюжа і лежали уламки розбитого кувшина .
Слуга , що перед грозою накривав для прокуратора стіл , чомусь розгубився під його поглядом , розхвилювався через те , що чимось не догодив , і прокуратор , розгнівавшись на нього , розбив кувшин об мозаїкову підлогу , сказавши :
— Чому на лице не дивишся , коли подаєш ?
Хіба ти щось вкрав ?
Чорне лице африканця посіріло , в очах з'явився смертельний жах , він затремтів і ледь не розбив і другий кувшин , але гнів прокуратора чомусь зник так швидко , як і з'явився .
Африканець кинувся збирати уламки і витирати калюжу , але прокуратор махнув йому рукою і раб утік , а калюжа залишилась .
