Настало мовчання .
Стичкін почав голосно сморкатися , а сваха розчервонілася та , соромливо дивлячись на нього , запитала :
— А ви скільки отримуєте .
Миколо Миколайовичу ?
— Я ?
Сімдесят рублів , не рахуючи нагороджень ...
Окрім того , ми маємо дохід від стеаринових свічок та зайців .
— Мисливством займаєтесь ?
— Ні , " зайцями " в нас називають безквиткових пасажирів .
Пройшла ще хвилина в мовчанні .
Стичкін піднявся та у хвилюванні заходив по кімнаті .
— Мені молодої жінки не треба , — сказав він .
— Я людина літня , і мені потрібна , котра така ... нібито як ви ... солідна ... і нібито вашої комплекції .
— Бозна що ви говорите ... – захихикала сваха , прикриваючи хусткою своє багрове обличчя .
— Що ж тут довго думати ?
Ви мені по серцю та для мене ви підходите у ваших якостях .
Людина я позитивна , твереза та , якщо вам подобаюсь , то ... що ж краще ?
Дозвольте вам зробити пропозицію !
