Тут Рюхин придивився до Івана і похолов : рішуче ніякого божевілля не було у того в очах .
З мутних , якими вони були в Грибоєдова , вони перетворилися на колишні , ясні .
« Батюшки ! — злякано подумав Рюхин , — так він і справді нормальний ?
Ось нісенітниця якась !
Навіщо ж ми , справді , сюди - то його притягли ?
Нормальний , нормальний , тільки пика подряпана ... »
— Ви перебуваєте , — спокійно заговорив лікар , сідаючи на білий табурет на блискучій нозі , — не в божевільні , а в клініці , де вас ніхто не стане затримувати , якщо в цьому немає потреби .
Іван Миколайович покосився недовірливо , але все ж пробурчав :
— Слава тобі , Господи !
Знайшовся нарешті хоч один нормальний серед ідіотів , з яких перший — бовдур і бездарність Сашка !
— Хто цей Сашка - бездарність ? — поцікавився лікар .
— А ось він , Рюхин ! — відповів Іван і ткнув брудним пальцем в напрямку Рюхина .
