Єрмолай , по своєму пояснивший гнів пана , почесав потилицю та зітхнув .
— Вибачте , Семене Ерастовичу , — сказав він , — але зараз час дачний ... без цього не можна ... без баби , тобто ...
І , поглянувши на витріщені , злісно здивовані очі пана , він винувато крякнув та продовжив :
— Воно , звичайно , гріх , та що поробиш ...
Ви не наказували до двору чужих баб пускати , воно , звичайно , та де ж своїх узяти .
Раніше , коли жила Агнюшка , не пускав чужих , бо — своя була , а тепер , сама бачите ... без чужих не обійдешся ...
І при Агнюшці , це точно , безладу не було , через це ...
— Йди звідси , мерзотнику ! — крикнув на нього Мигуєв , затопав ногами і пішов назад до кімнати .
Ганна Пилипівна , здивована й розгнівана , сиділа на колишньому місці і не спускала заплаканих очей з немовляти ...
— Ну , ну ... — забурмотів блідий Мигуєв , кривлячи рота посмішкою .
— Я пожартував ...
Це не мій , а ... а прачки Аксинії .
Я ... я пожартував ...
Занеси його двірнику .
