Перед приходом слідчого Іванко дрімав лежачи і повз нього проходили деякі видіння .
Так , він бачив дивне , незрозуміле , неіснуюче місто з брилами мармуру , сточеними колонадами , з кришами , що виблискують на сонці , з чорною похмурою і безжалісною башнею Антонія , з палацом на західному пагорбі , що занурений до стріх майже в тропічну зелень саду , з бронзовими , палаючими в заході сонця статуями над цією зеленню ; він бачив римлян , закованих у броню , центурій , що йдуть попід стінами стародавнього міста .
У дрімоті перед Іваном являвся чоловік , що нерухомо сидів у кріслі , поголений , з засмиканим жовтим обличчям , чоловік у білій мантії з червоною підкладкою , що ненавсно дивився в пишний і чужий сад .
Бачив Іван і безлісий жовтий пагорб із спорожнілими стовпами із перекладинами .
А те , що сталося на Патріарших ставках , поета Івана Бездомного більше не цікавило .
— Скажіть , Іване Миколайовичу , а ви-то самі як далеко були від турнікета , коли Берліоз звалився під трамвай ?
