Так , без сумнівів , це був головний .
Він сів на табурет , а всі інші залишились стояти .
— Лікар Стравінський , — представився сидячий Івану і поглянув на нього дружелюбно .
— Ось , Олександре Миколайовичу , — неголосно сказав хтось з охайною борідкою і подав головному наскрізь списаний Іванів лист .
" Ціле діло зшили ! " — подумав Іван .
А головний звичними очима пробіг лист , пробормотав : " Угу , угу . . " і обмінявся з навколишніми кількома фразами на маловідомій мові .
" І по-латині , як Пилат , каже ... " , — сумно подумав Іван .
Тут одне слово змусило його сполохатись і це було слово " шизофренія " — на жаль , уже вчора промовлене проклятим іноземцем на Патріарших прудах , а сьогодні повторене тут професором Стравінським .
" І ти це знав ! " — стривожено подумав Іван .
Головний , швидше за все , поставив собі за правило погоджуватись з усім і радіти усьому , що б не казало йому оточення , і виражав це словами " Чудово , чудово ... " .
