Вона прогнала дівчину .
Коли бідолаха дійшла до долини , побачила вона перед собою нагромадження брил .
Її сил було недостатньо , щоб здвинути з місця хоча б найменший камінь .
Вона сіла додолу і заплакала , але сподівалася на допомогу доброї старої .
Довго чекати не довелося , вона прийшла і втішила дівчину : " Просто ляж там у тіні і поспи , а я збудую тобі замок .
Якщо він тобі сподобається , будеш там жити " .
Коли дівчина пішла , стара , доторкнулась до сірих брил .
Вони одразу заворушилися , зсунулися і стали так , наче це гіганти звели таку стіну .
На ній здійнялася будівля і здавалося , що безліч рук непомітно почали працювати і клали камінь на камінь .
Земля гриміла , колони зводилися і ставали поруч одна одної .
На даху з'явилася черепиця , а опівдні вже повертався чудовий флюгер у вигляді золотої панночки у легкому вбранні на верхівці вежі .
До вечора був уже готовий і інтер'єр замку .
