Напередодні святвечора Чечевіцин цілий день розглядав карту Азії і щось занотовував , а Володя , томний , пухкий , як укушений бджолою , похмуро ходив по кімнатах і нічого не їв .
І раз навіть у дитячій він зупинився перед іконою , перехрестився і сказав :
— Господи , пробач мене грішного !
Господи , збережи мою бідну , нещасну матір !
До вечора він розплакався .
Йдучи спати , він довго обіймав батька , матір і сестер .
Катя і Соня розуміли , в чому тут справа , а молодша , Маша , нічого не розуміла , анічогісінько , і тільки при погляді на Чечевіцина замислювалася і говорила , зітхнувши :
— Коли пост , няня говорить , треба їсти горох і сочевицю .
Рано - вранці в святвечір Катя і Соня тихо піднялися з ліжок і пішли дивитися , як хлопчики будуть бігти в Америку .
Підкралися до дверей .
— Так ти не поїдеш ? — сердито питав Чечевіцина .
— Говори : не поїдеш ?
