Конфузячись у новому і великому суспільстві , Никанор Іванович , пом'явшись деякий час , слідував спільному прикладу і усівся на паркет по-турецьки , примостившись між якимось рижим здоровяком - бородачем та іншим , блідим і сильно зарослим громадянином .
Жоден із сидячих не звернув уваги на тільки - но прибулого глядача .
Тут почувся м'який дзвін дзвіночка , світло в залі потухло , завіса розійшлася , і виявилася освітлена сцена з кріслом , столиком , на якому був золотий дзвіночок , і з глухим чорним бархатним задником .
З-за лаштунків тут вийшов артист у смокінгу , гладко поголений і зачесаний на проділ , молодий і з дуже приємними рисами обличчя .
Публіка в залі оживилась , і всі повернулись до сцени .
артист підійшов до будки і потер руки .
— Сидите ? — спитав він м'яким баритоном і посміхнувся залі .
— Сидимо , сидимо , — хором відповіли йому із зали тенори і баси .
