— Як ви смієте говорити мені це ? — запитав тихо Абогін , і його обличчя знову засмикалося , і на цей раз вже ясно від гніву .
— Ні , як ви , знаючи , що у мене горе , сміли привезти мене сюди вислуховувати непристойності ? — крикнув доктор і знову стукнув кулаком по столу .
— Хто вам дав право так знущатися над чужим горем ?
— Ви з глузду з'їхали ! — крикнув Абогін .
— Чи не великодушно !
Я сам глибоко нещасливий і ... і ...
— Нещасливий , — презирливо посміхнувся доктор .
— Не чіпайте цього слова , воно вас не стосується .
Шалапути , які не знаходять грошей під вексель , теж називають себе нещасними .
Каплун , якого тисне зайвий жир , теж нещасливий .
Нікчемні люди !
— Шановний добродію , ви забуваєте ! — заверещав Абогін .
— За такі слова ... б'ють !
Розумієте ?
Абогін квапливо поліз в бічну кишеню , витягнув звідти гаманець і , діставши два папірці , жбурнув їх на стіл .
