— Навіщо йти додому ? — запитав він у себе .
— Ідея , але чи донесу я цей візок ?
Величезна , проклята .
Творог та квіти до біса .
Він підняв візок , але в той момент згадав , що поки дійде додому , візок встигне намочитись 5 разів .
— Ну , загадка ! — посміхається він .
— Попи , вода за шию потекла ...
Ех . Промок , п‘яний , перевізчика немає ... не хватає лише , щоб чоловік вибіг на вулицю і відгамселив мене палицею .
Але що ж робити ?
Не можна залишатись тут до ранку , та і сукня зіпсується .
Ось що ...
Я зателефоную ще раз і передам Дюняші речі , а сам піду додому .
Жирков обережно зателефонував .
Через хвилину за дверима було чути кроки і в замковій дірці промайнуло світло .
— Хто тут ? — запитав хриплий чоловічий голос з не російським акцентом .
« Попи , повинно бути чоловік , — розмірковував Жирков .
— Потрібно збрехати що - небудь ... »
