— Все до одного йде , — сказав пастух , піднявши лице вверх .
— Минулого року мало було дичини , в цього , а років через п'ять , рахуй , її зовсім не буде .
Я так помічаю , що скоро не те що дичі , а ніякої птиці не залишиться .
— Так , — згодився Мелітон , подумав .
— Це вірно .
Пастух гірко плакав і покачав головою .
— Дивно ! — сказав він .
— І куди воно все поділось ?
Років двадцять назад , пам'ятаю , тут і гуси були , і журавлі , і качки , і тетеря — туча - туча !
Бувало , з'їдуться пани на полювання , то тільки і чуєш : пів - пів-пів ! пів -пів-пів !
Дупел , бекасам та кроншпілям переводу не було , а маленькі чирята та кулики , так само як шпаки або , наприклад , горобці — бачено - не бачино !
І коли воно все ділось ?
Навіть злої пташини не видно .
Пішли ( я хз як це перекласти ) й орли , і соколи , і філіни ...
Менше стало і всякого звіра .
Сьогодні , брате , вовк і лисиця в диковинку , а не то що медвідь і норка .
А раніше навіть лосі були !
Років сорок уже , я підмічаю із року в рік Божі справи і так розумію , що все до одного йде .
