— Мамо , поглянь : горобець !
— Замовкни , дитинко , замовкни ! — промовила мати .
У маленькому віконці показався заспаний фельдшер .
— Підходь записуватися ! — прогаркав він .
Усі , зокрема і кумедний підстрибуючий хлопчик , потягнулися до віконця .
У кожного фельдшер питав ім'я та по батькові , вік , місце проживання , як давно хворів та інше .
З відповідей матері Павлусь дізнався , що звуть його не Павлусем , а Павлом Галактіоновичем , що років йому сім , що він неписемний і хворий з самого ще Великодня .
Згодом після записування потрібно було ненадовго встати ; через приймальню пройшов лікар у білому фартусі і підперезаний рушником .
Проходячи повз підстрибуючого хлопчика , він повів плечима і промовив співучим тенором :
— Ну й дурень !
Що ж , хіба не дурень ?
Я велів тобі прийти у понеділок , а ти приходиш у п'ятницю .
По мені хоч зовсім не ходи , але ж , дурню такий , нога пропаде !
