Римський же дивився у вікно і напружено про щось думав .
Стан фіндиректора був дуже важким .
Потрібно було тут же , не сходячи з місця , вигадати звичайні пояснення явищ незвичайних .
Прищурившись , фіндиректор уявив собі Степана в нічній сорочці і без черевиків , влізаючого сьогодні о пів на дванадцяту в якийсь небачений надшвидкий літак , а потім його ж , Степана , і також о пів на дванадцяту , коли він стоїть у шкарпетках на аеродромі в Ялті ... диявол знає , що таке !
Можливо , не Степан сьогодні говорив з ним по телефону із власної своєї квартири ?
Ні , це говорив Степан !
Йому чи не знати Степаниного голосу ?
Та навіть якби сьогодні і не Степан говорив , то ж не дальше за вчора , під вечір , Степан зі свого кабінету явився в цей самий кабінет з дурним договором і дратував фіндиректора своєю легковажністю .
Як це він міг поїхати чи полетіти , нічого не сказавши в театрі ?
Та навіть якби і полетів учора ввечері , до полудня сьогоднішнього дня не долетів би .
Чи долетів би ?
