Но ні , ні !
Брешуть спокусники - містики , ніяких Карибських морів немає на світі , і не пливуть в них відважні флібустьєри , і не гониться за ними корвет , не стелиться над хвилею пушечний дим .
Немає нічого , і нічого не було !
Он чахла липа є , є чавунна решітка і за нею бульвар ...
І плавиться лід у вазочці , і видно за сусіднім столиком налиті кров'ю чиїсь бичачі очі , і лячно , лячно ...
О боги , боги мої , отрути мені , отрути !...
І раптом за столиком спурхнуло слово : " Берліоз ! "
Раптом джаз розвалився і затих , наче хтось хлопнув по ньому кулаком .
" Що , що , що , що ?!! " — " Берліоз !!! " .
І пішли підніматись , пішли підніматись .
Так , зметнулася хвиля горя при лячній звістці про Михайла Александровича .
Хтось метушився , кричав , що необхідно зараз же , тут же , не сходячи з місця , скласти якусь колективну телеграму і негайно відіслати її .
