Охоронець доторком відчиняє ворітця , виводить мандрівника за рукав і каже :
— Тут і кінець цвинтарю .
Тепер іди все полем і полем , допоки НЕ упрешся в казенну дорогу .
Тільки зараз тут межовий рів буде , не впади ...
А вийдеш на дорогу , візьми вправо і так до самого млина ...
— О-хо-хо-х-х ... — зітхає мандрівник , помовчавши .
— А я тепер так міркую , що мені нема чого на Мітрієвський млин іти ...
Якого дідька я туди піду ?
Я краще , пане , тут з тобою постою ...
— Навіщо тобі зі мною стояти ?
— А так ... з тобою веселіше ...
— Теж маєш , знайшов собі веселуна !
Мандрівник ти , а бачу , любиш жарти жартувати ...
— Відомо , люблю ! — каже перехожий , хрипко хихикаючи .
— Ах , ти , милий мій , любий !
Бувай , довго тепер будеш згадувати мандрівника !
— Навіщо тебе згадувати ?
— Та таке , обійшов я тебе спритно ...
Невже я мандрівник ?
Я зовсім не мандрівник .
