Євгеній Петрович поправив на Сергію комірець і подумав :
« Що ж іще сказати йому ?»
— Так , недобре , — продовжував він .
— Я від тебе не чекав цього .
По-перше , ти не маєш права брати табак , який тобі не належить .
Кожна людина має право користуватися лише власним добром , якщо ж вона бере чуже , то ... вона — погана людина !
( « Не те я йому кажу ! » — подумав Євгеній Петрович . )
Наприклад , у Наталії Семенівни є скриня з сукнями .
Це її скриня , і ми , тобто ні я , ні ти , не маємо права чіпати її , оскільки вона не наша .
Правда ж ?
У тебе є конячки і картинки ...
Але ж я їх не беру ?
Можливо , я і хотів би їх взяти , але ... вони не мої , а твої !
— Візьми , якщо хочеш ! — сказав Сергій , піднявши брови .
— Ти , будь ласка , тату , не соромся , бери !
Ця жовтенька собачка , яка у тебе на столі , моя , але ж я нічого ...
Нехай собі стоїть !
