Борис нічого не відповів .
Минуло хвилин п'ять у глибокому мовчанні .
Старий схлипнув , втерся своєю ганчірочкою і сказав :
— Люблю я її , Боренько !
Адже єдина дочка , а в старості краще розради немає , як дочка .
Побачитися б мені з нею .
Можна , Боренько ?
— Звичайно , коли хочете .
— Їй - богу ?
А вона нічого ?
— Облиште , вона сама шукала вас , щоб побачитися .
— Їй - богу ?
Ось діти !
Візник , а ?
Влаштуй , Боренько , голубчику !
Вона тепер панночка , делікатес , КОНСУМ і все таке , на благородний манер , і я не хочу показуватися їй у такому підлому вигляді .
Ми , Боренько , всю цю механіку так влаштуємо .
Днів три я утримаюся від спиртуозів , щоб погане п'яне рило моє прийшло в порядок , потім прийду до тебе і ти даси мені на час який - небудь свій костюмчик ; поголюся я , підстрижуся , потім ти з'їздиш і привезеш її до себе .
Гаразд ?
