Левій з ненавистю поглянув на Пилата і посміхнувся досить недоброю посмішкою , що обличчя його спотворилось зовсім .
— Все хочете відібрати ?
Й останнє , що маю ? — запитав він .
— Я не сказав тобі — віддай , — відповів Пилат , — я сказав — покажи .
Левій пошукав за пазухою і вийняв сувій пергаменту .
Пилат узяв його , розвернув , розстелив його між вогнями і , прищурившись , почав вивчати малозрозумілі чорнильні знаки .
Важко було зрозуміти ці криві рядки , і Пилат щурився і нахилявся до самого пергаменту , водив пальцем по рядках .
Йому вдалося все-таки розібрати , що записане презентує недоладний ланцюжок якихось висловів , якихось дат , господарських нотаток і поетичних відривків .
Дещо Пилат прочитав : " Смерті немає ...
Вчора ми їли солодкі весняні баккуроти ... "
Гримасуючи від напруги , Пилат щурився , читав : " Ми побачимо чисту річку води життя ...
Людство буде дивитись на сонце через прозорий кристал ... "
