Через пів року йому вже 22 .
Живе з мамою .
Не має свого заробітку та ще не мав тривалих відносин .
Через останній пункт не сильно засмучується ( будьмо чесними , хоче , просто не ставить в перший пріоритет ) , на досвіді запевнилась , що спочатку потрібно інвестувати в себе як особистість , а потім йти у відносини .
Але попередні два з дня в день все більше його пригнічують , ну і якоюсь мірою ( гарна новина ) мотивують щось думати , шукати .
Хто він ? Чого хоче ? І з чого почне свій шлях .
Cамому аж цікаво )
Гарна новина номер два : шлях його становлення вже почався , і ще одне — він приблизно знає , чого прагне .
Коротше кажучи , має цілі на цей рік та трішки далі .
Тут прям фух .
Усвідомлення проблеми і приблизне розуміння бажаного результату — це вже щось .
Щось конкретне .
Це , знаєте , як два береги між прірвою .
Берег , на якому ти зараз , з іншої сторони твоя бажана реальність .
І от завдання — перебратись , побудувати свій шлях , міст .
Сам не справишся , потрібні люди , знання , гроші та твоє бажання діяти .
Поки крапка ... але спойлер — до кожного потрібного ресурсу в додачу в нього вагончик страхів та негативних переконань . на кшталт а що подумає однокласник Коля , з яким ви вже чотири роки не спілкуєтеся і навіть не знаєте , де він і що з ним .
Або — а вдруг хтось скаже , що його план — це туфта і взагалі хтось негативно віднесеться до його бажань .
Збоку здається все просто : твоє життя — твій вибір — твої бажання .
А йому не просто , для нього це виклик ..
